ProZ.com translation contests »
26 translation contest: "Game on" » English to Ukrainian » Entry by Liliya Smith


Source text in English

Translation by Liliya Smith (#32126)

Computer games were, at one time, unified. We didn’t even have the term “casual game” in 1993, let alone the idea that a first-person shooter (then an unnamed genre) could be considered a “hardcore title.” There were people who played computer games, and people who didn’t. People who got way into golf or Harpoon or hearts or text adventures — those were the “hardcore” players, in that they played their chosen field obsessively.

When Myst and the CD-ROM finally broached the mass market, this ecosystem was disrupted. Myst had, Robyn Miller makes clear, been designed to appeal to non-gamers. It sold to them. Enthusiast magazines like Computer Gaming World couldn’t set the taste for the industry anymore: there were millions buying games who didn’t read these magazines. An entirely new breed of player. In this situation, what could be more natural than concocting an us-and-them formula? In a very real way, it was already true.

The great narrative of Myst is that the “hardcore” game press and playerbase lambasted it when it launched. Disowned it. A slideshow, they called it. Abstruse, idiotic puzzles; pretty graphics and not much depth. “Critics and hardcore game players universally panned it as a slide-show that had little actual gameplay interaction”, claimed PC Gamer’s Michael Wolf in 2001.That same year, a columnist for Maximum PC recalled Myst as a “tedious code-breaking and switch-throwing mess”, and saw its then-new remake realMYST as “a pointed reminder of why the press dumped on the original so heavily when it came out.”
Колись комп’ютерні ігри були однаковими. Термін “казуальна гра” навіть не існував у 1993р., не кажучи вже про те, що шутер від першої особи (тоді ще жанр без назви) міг вважатися “хардкор”. Люди поділялися на гравців комп’ютерних ігор і тих, хто не грав. Ті, хто заклали свій шлях у гольф, Harpoon, сердечки або текстові пригоди, були саме тими гравцями “хардкор”. У вибраному напрямку вони грали одержимо.

Коли Myst і CD-ROM нарешті вийшли в масовий продаж, ця екосистема була порушена. Робін Міллер чітко висловився, що Myst був створений для приваблення не-геймерів. Саме вони купували гру. Журнали ентузіастів, такі як “Світ комп’ютерних ігор”, більше не могли спрямовувати смак індустрії - мільйони людей купляли ігри, не читаючи цих журналів. Виник цілком новий тип гравців. За цих обставин, що могло бути більш природним, ніж створення формули “ми і вони”? Насправді це вже стало реальністю.

Велике значення гри Myst у тому, що ігрова преса і шанувальники “хардкор” рознесли її в пух і прах після випуску. Вони від неї відмовилися. Називали її слайд-шоу із заплутаними ідіотськими головоломками, красивою графікою і без значної глибини. “Критики і гравці хардкор єдинодушно розкритикували її як слайд-шоу з фактично незначною ігровою взаємодією”, - так стверджував Майкл Вольф із PC Gamer у 2001р. Того ж року журналіст із Maximum PC згадував Myst як “втомлююче безладдя з баговим кодом і безліччю переміщень”, а новий ще тоді ремейк realMyst він вважав “їдким нагадуванням причини, з якої преса так різко накинулася на оригінал після його виходу”.


Discuss this entry